«Дума про «ДУМКУ»»

11.07.202011.07.2020 admin

З нагоди 100-річчя від дня заснування Національної заслуженої академічної капели «ДУМКА» Державним архівом Київської області підготовлена on–line виставка «Дума про «ДУМКУ»», у якій використані документи з фондів державного архіву, а саме: «Київський окружний виконавчий комітет ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів», «Київський окружний відділ професійної спілки робітників мистецтв» та «Київська губернська спілка споживчої кооперації». Документи охоплюють перші десять років існування музичного колективу.

Національна заслужена академічна капела «ДУМКА» може відзначати свій 100-річний ювілей два роки поспіль. Її витоки сягають 1919 року і пов’язані з діяльністю об’єднання споживчих кооперативів Дніпросоюз, яким було створено свій пісенний колектив під керівництвом П.М.Бігдаша-Бігдашева. 11 березня 1919 року в залі Купецького зібрання Києва (нині – приміщення філармонії) відбувся концерт, присвячений роковинам смерті Т.Г.Шевченка. Розпочав і завершив програму славнозвісний Шевченків “Заповіт” (муз. М.Лисенка), прозвучали твори українських композиторів на слова Тараса Шевченка в аранжуванні П.Бігдаша-Бігдашева. Саме цю дату вважають днем народження капели більшість дослідників.

Влітку 1920 року керівництво колективом було доручено досвідченому хормейстеру, вчителеві українознавства Київської середньої залізничної технічної школи Н.Ф.Городовенку. Була розроблена нормативна база діяльності колективу, прийнятий його статут, штатний розпис та кошторис. У статуті Мандрівної капели Дніпросоюзу вказувалася мета її створення: «поширення української пісні на провінції переважно на селах». 30 червня 1920 року між Дніпросоюзом та Н. Городовенком було укладено угоду, за якою той повинен виконувати обов’язки «дірігента створеної “Першої Мандрівної Капели Дніпросоюзу»». Того ж дня капелу зареєстрував Театральний комітет Київської Губнаросвіти. Ним же було затверджено репертуар, до якого входили революційні, народні (обрядові, побутові та ліричні) і художні пісні на музику М.Леонтовича, К.Стеценка, О.Кошиця, М.Лисенка та ін. Правління Дніпросоюзу затвердило список учасників, які почали готуватися до великого гастрольного турне. Ця підготовка вимагала придбання для артистів безлічі необхідних у мандрівці речей, про що керівництвом капели подавалися заявки на адресу Дніпросоюзу. Загалом на гастролі капели по Полтавщині, Харківщині та Чернігівщини Дніпросоюзом було асігновано 2950 тис. крб.

Під керівництвом Н.Ф.Городовенка капела з великим успіхом здійснила гастрольне турне Лівобережною Україною, давши 31 концерт, але після повернення була розпущена. Натомість для популяризації хорової творчості Дніпросоюзом було створено Другу мандрівну капелу під керівництвом диригента К.Стеценка, яка успішно гастролювала на Правобережжі і Півдні України, але після завершення гастролей також припинила своє існування. На базі обох колективів було сформовано Державну українську мандрівну капелу – скорочено «ДУМКА» (у сучасній літературі частіше зустрічається правопис «Думка»). В той час були в тренді найрізноманітніші скорочення, але ця абревіатура стала на рідкість вдалою і живучою, оскільки дуже влучно передавала форму і зміст пісенного репертуару колективу. 15 листопада 1920 року цей хор включили в систему державних закладів мистецтва. У березні 1924 року Раднарком надав хоровому колективу назву «Перша Робітничо-Селянська Капела УСРР».

У 1920-х роках капела багато гастролювала, даючи щороку більше 100 концертів. Про напружену концертну діяльність свідчать звіти капели. Наприклад, протягом неповного місяця у травні – червні 1926 року було проведено18 концертів, з яких 8 – безкоштовних; у квітні – травні 1929 року відбулося 12 виступів, які відвідали 11700 слухачів; під час подорожі по Одещині та Миколаївщині у тому ж році було дано 39 концертів для 49450 осіб. Враження аудиторії від цих виступів ілюструють копії заміток з місцевої преси та захоплені відгуки слухачів. Однак, незважаючи на непересічне значення діяльності художнього колективу, його члени нерідко перебували у надто скрутному становищі, місяцями не отримуючи заробітну плату.

Враховуючи великий внесок капели «ДУМКА» у справу популяризації української пісні та з нагоди її 10-річного ювілею у січні 1930 року керівництво профспілки працівників мистецтв (Робмис) звернулося до Наркомату освіти України з клопотанням щодо надання капелі звання «Заслугованої Капели Республіки», а художньому керівникові Н.Ф.Городовенку звання «Народнього Артиста Республіки».