ВИСТАВКИ ОН-ЛАЙН 

Творець українського сходознавства: онлайн-виставка до 150-річчя від дня народження А.Ю. Кримського

admin

15 січня 2021 року Україна та світ відзначають 150-річний ювілей від дня народження видатного філолога (сходознавця та славіста), історика, перекладача, викладача, письменника, одного з фундаторів Української академії наук у Києві (1918 р.) Агатангела Юхимовича Кримського (1871–1942). А.Ю. Кримський увійшов в історію як феноменальний ерудит, науковець з унікальною пам’яттю та дивовижною працездатністю. Агатангел Юхимович відомий передусім як один із найвизначніших світових дослідників Сходу. Він став автором численних наукових праць з історії та культури арабських країн, ґрунтовно вивчав історію ісламу, літературу та мистецтво Сходу. Крім східних, А.Ю. Кримський знав стільки мов, що навіть в одному з листів писав: «Легше буде сказати, яких мов я не знаю». Фахівці й досі розходяться в підрахунках кількості мов, якими володів поліглот; достеменно відомо, що їхня кількість перевищує 60.

Кримський Агатангел Юхимович народився 15 січня 1871 р. в місті Володимирі-Волинському, нині Волинська область, Україна (тоді Волинська губернія, Російська імперія) у родині вчителя історії та географії Юхима Степановича Кримського. Походив із кримськотатарського роду: дід А.Ю. Кримського, кримський татарин, перейшов у православ’я. У дитячі роки Агатангела його батьки переїхали до міста Звенигородки (нині Черкащина). Цікаво, що читати хлопець навчився у трирічному віці, а вже за два роки батько віддав його до місцевого училища, де майбутній славетний учений провчився п’ять років (1876–1881). Після навчання в протогімназії в Острозі (1881–1884) та Другій Київській гімназії (1884–1885) А.Ю. Кримський продовжив освіту в Колегії Павла Ґалаґана (1885–1889). Там його наставником став українофіл Павло Житецький, який пробудив у ньому любов до української мови, літератури, історії, завдяки чому він, не маючи й краплини української крові, присвятив своє життя Українській національній ідеї, відродженню української науки та культури.

У 1889–1892 рр. навчався в Лазаревському інституті східних мов у Москві. Основними дисциплінами науковця були: арабська філологія, іслам та арабська література, перська і турецька мова та література. У 1892–1896 рр. пройшов повний курс славістичних студій на історико-філологічному факультеті Московського університету під керівництвом мовознавця Всеволода Міллера, славіста Романа Брандта, знавця індоєвропейських мов Пилипа Фортунатова. 1896 року молодий науковець склав магістерські іспити з арабістики в Санкт-Петербурзькому університеті та зі слов’янської філології в Московському університеті. Крім того, він слухав у Московському університеті лекції з всесвітньої історії в професора Володимира Гер’є.

 

Після закінчення Московського університету А.Ю. Кримський одержав від Лазаревського інституту дворічну стипендію для поїздки до Сирії та Лівану. Після повернення, з 1898 р., він працює в Лазаревському інституті, викладає курси семітських мов, веде курс перекладу з російської мови арабською і навпаки, вивчення Корану, читає лекції з історії арабської літератури. З 1901 р. очолює кафедру арабської лінгвістики, стає професором арабської літератури та історії мусульманського Сходу.

За час викладання в Лазаревському інституті східних мов А.Ю. Кримський написав і видав цілу бібліотеку академічних підручників з філології та історії Близького Сходу, про Коран, мусульманство, курси історії і літератури арабів, персів і турків.

У 1918 р., в розпал Українських революційних подій, вчений переїздить до Києва, де обіймає посаду неодмінного секретаря щойно заснованої Гетьманом Павлом Скоропадським Української академії наук. У Києві А.Ю. Кримський став творцем українського сходознавства. В Академії наук він також очолював Історично-філологічний відділ, Кабінет арабо-іранської філології, Комісію словника живої мови, Комісію історії української мови, діалектологічну та правописну комісії. З 1921 р. А.Ю. Кримський також був директором Інституту української наукової мови. У жовтні 1921 р. він узяв участь у Першому Всеукраїнському Церковному Соборі, який підтвердив автокефалію Української Автокефальної Православної Церкви.

Протягом 1918–1921 рр.  працював професором всесвітньої історії в Київському університеті. Водночас був редактором «Записок Історично-філологічного відділу Української Академії наук», з 8 серпня 1925 р. –  головою Київського відділення Всесоюзної асоціації сходознавства, створеного при ВУАН за власною ініціативою.

З 1929 р. А.Ю. Кримського почали переслідувати та позбавляти посад. У 1930-х рр. учений був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України. Невдовзі після початку німецько-радянської війни, 20 липня 1941 року А.Ю. Кримського, якому на той момент виповнилося 70 років, заарештовано співробітниками НКВС, звинувачено в антирадянській націоналістичній діяльності й ув’язнено в одній із тюрем НКВС у Кустанаї, тоді Казахська РСР, СРСР (нині — Костанай, Казахстан). 25 січня 1942 року Агатангел Кримський помер у лазареті Кустанайської загальної тюрми № 7. Реабілітований у 1957 році.

Агатангел Кримський брав активну участь в українському національному житті кінця XIX століття, листувався з відомими діячами української культури — Борисом Грінченком, Іваном Франком, Лесею Українкою, Кирилом Студинським та ін. З юнацьких років переконаний українофіл, він завжди виступав на захист української мови, виконав низку студій у царині українського мовознавства, за що здобув неабияку популярність в українських академічних колах. Під його керівництвом та за його участю були складені «Найголовніші правила українського правопису» (1921). Вважаючи, що найважливішими джерелами для вивчення історії мови є оригінальні пам’ятки, видав низку пам’яток як додаток до «Української граматики», а також у книзі «Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам’ятників письменської староукраїнщини XI–XVIII вв.» (1922, співавтор О. Шахматов). Присвятив низку праць українській літературній мові, її збагаченню й унормуванню: «Практический курс для изучения малорусского языка» (1906), «Украинская грамматика для учеников высших классов гимназий и семинарий Приднепровья» (1907–08. Т. 1–2), «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася» (1922). Приділяв значну увагу українському літературному процесові, написав низку студій з літературознавства: «Знадоби для життєпису Степана Руданського (1833–1873)», (1926, співавтор М. Левченко) та ін. Крім того, перу А.Ю. Кримського належать розвідки про Івана Вишенського, Бориса Грінченка, Михайла Драгоманова, Івана Котляревського, Григорія Квітку-Основ’яненка, Івана Карпенка-Карого, Ольгу Кобилянську, Михайла Коцюбинського, Лесю Українку, Юрія Федьковича та ін. Агатангел Юхимович відомий також своїми студіями з етнографії та фольклористики («Народна пам’ять про Шевченка», 1891; «Шевченко в народних оповіданнях», «До питання про стародавні малоруські релігійні сказання», обидві – 1896; «Українська етнографія в чужім опоетизуванні», «До етнографії Полісся», «До етнографії Чернігівщини», передмова до збірника «Звенигородщина з погляду етнографічного та діалектичного», усі – 1928). У різні роки опублікував багато праць з історії, літератури та культури мусульманських народів, зокрема Ірану, Туреччини та Близького Сходу, студій з семітології, історії ісламу, оглядів сирійської й абіссинської літератур, робіт з історії Хозарії, Криму та ін. Виконав багато перекладів з арабської, перської, турецької мов.

У Державному архіві Київської області зберігається низка документів, пов’язаних із життям і науковою діяльністю Агатангела Кримського у 1918–1926 рр.: поштівка вченого до Н.Д. Полонської-Василенко (1918 р.), в якій А.Ю. Кримський повідомляє про готовність розпочати викладання курсу «Культурна історія халіфатського Сходу» в Київському археологічному інституті; листи А.Ю. Кримського до Київського губернського комітету охорони пам’яток мистецтва та старовини (Губкопмису), керівника Правописно-термінологічної комісії УАН; записка вченого щодо створення Київської філії Всесоюзної наукової асоціації сходознавства, протокол засідання президії Київського губвиконкому з інформацією про виступ А.Ю. Кримського, лист К.Й. Студинського до А.Ю. Кримського про надсилання видань НТШ, фото вченого, тарифікаційні відомості та відомість на виплату заробітної плати співробітникам ВУАН.

  1. Поштова листівка А.Ю. Кримського до Н.Д. Полонської, 01 листопада 1918 р.

Р-1187, оп. 1, спр. 2, арк. 1.

  1. Лист в.о. голови Історично-філологічного відділу УАН у Києві А.Ю. Кримського до керівника Правописно-термінологічної комісії, 26 березня 1920 р.

Р-4801, оп. 1, спр. 1, арк. 31.

  1. Запрошення, адресоване Київському губернському комітету охорони пам’яток мистецтва та старовини, на урочисте засідання Української Академії Наук у Києві, підписане А.Ю. Кримським, 07 березня 1921 р.

Р-4156, оп. 1, спр. 14, арк. 48.

  1. Лист неодмінного секретаря Всеукраїнської Академії Наук академіка А.Ю. Кримського до Губкопмису про передачу ВУАН наукової історичної літератури, 16 липня 1921 р.

Р-4156, оп. 1, спр. 14, арк. 116.

  1. Вимогова відомість на виплату заробітної плати співробітникам науково-дослідних кафедр м. Києва за серпень 1924 року.

Р-51, оп. 1, спр. 568, арк. 32-33.

  1. Тарифікаційні відомості на співробітників Всеукраїнської академії наук,

1924 р.

Р-51, оп. 2, спр. 31, арк. 58.

  1. Протокол № 84 засідання президії Київського губерніального виконавчого комітету 6-го скликання з інформацією про виступ голови Інституту наукової мови академіка А.Ю. Кримського, 04 лютого 1925 р.

Р-353, оп. 1, спр. 510, арк. 85.

  1. Записка А.Ю. Кримського про необхідність створення філії Всесоюзної наукової асоціації сходознавства, 29 червня 1925 р.

Р-112, оп. 1, спр. 557, арк. 40.

 

  1. Лист голови Наукового товариства імені Шевченка у Львові К.Й. Студинського до академіка А.Ю. Кримського, 21 грудня 1926 р.

Р-4801, оп. 1, спр. 1, арк. 15.

  1. А.Ю. Кримський. (Фото).

Р-251, оп. 1, спр. 1, арк. 68.