Творці архітектурного обличчя Києва

16.10.201930.10.2019 admin

Андрій Іванович Меленський (1766 – 1833)

Андрій Іванович Меленський – український архітектор російського походження, представник ампіру в архітектурі, перший головний архітектор Києва (1799 – 1829). Після пожежі 1811 р. на Подолі керував його забудовою. Протягом 30 років А.Меленський очолював губернську креслярню, брав участь у складанні генерального плану Києва, вперше окреслив сучасну головну вулицю міста – Хрещатик. Його найбільш відомі споруди у Києві – пам’ятник на честь повернення місту Магдебурзького права (1802; пізніша назва – пам’ятник Хрещенню Русі), церква-ротонда на Аскольдовій могилі (1809), Контрактовий будинок (1815 – 1817), збудований за проектом англійського архітектора В.І.Гесте.

Родовід і докази про дворянство Меленських. Прибл. 1826 р. –

Держархів Київської області, Ф-782, оп. 2, спр. 367, арк. 32-35

2. Формулярний список А.І.Меленського. 1823 р. –

Держархів Київської області, Ф-1, оп. 319, спр. 334, арк. 1-1зв.

3. Проект пам’ятника Хрещенню Русі (попередня назва – пам’ятник на честь повернення Києву Магдебурзького права, спроектований А.Меленським). 1913 р. –

Держархів Київської області, Ф-1542, оп. 1, спр. 383, арк. 2

4. Креслення церкви на Аскольдовій могилі (церква Св. Миколая на Аскольдовій могилі, спроектована А.Меленським). 1924-1925 рр. –

Держархів Київської області, Р-433, оп. 1, спр. 588, арк. 3

Олександр Вікентійович Беретті (1816 – 1895)

Олександр Вікентійович Беретті – академік архітектури, син архітектора Вікентія Беретті, представник класицизму. Викладав історію архітектури в Київському університеті. Пік його діяльності прийшовся на 1840 –1850 рр. Розробляв проекти третього поверху і горища Університету Св. Володимира та додаткових приміщень для Інституту шляхетних дівчат, спроектованих його батьком; завершував будівництво університету. Після відсторонення у 1866 р. від керівництва будівництвом Володимирського собору майже не працював за фахом. Найвідоміші споруди: Будівля пансіону Лєвашової (1850-і рр.; нині будівля Президії АН України), Будинок Першої київської гімназії (1850; нині – гуманітарний корпус КНУ ім. Тараса Шевченка), Анатомічний театр Київського університету Св. Володимира (1851 – 1853; нині Національний музей медицини України). У його власному будинку (Володимирська, 35) міститься приймальня Служби безпеки України.

Родовід і докази про дворянство Беретті. Прибл. 1900 р. –

Держархів Київської області, Ф-782, оп. 2, спр. 443, арк. 35-36зв.

2. Затвердження Олександра Беретті із синами у дворянстві. Лютий 1873 р. –

Держархів Київської області, Ф-1238, оп. 1, спр. 1495, арк. 2-2зв.

3. Прохання Олександра Беретті щодо надання дозволу на прийняття присяги на підданство Росії. Квітень 1850 р. –

Держархів Київської області, Ф-1, оп. 295, спр. 43768, арк. 1-1зв.

4. План 3-го поверху Університету Св. Володимира, розроблений О.Беретті. 26 листопада 1842 р. –

Держархів Київської області, Ф-1542, оп. 1, спр. 232, арк. 1

5. Миколаївський сквер у м. Києві. На другому плані – будівля Університету. 90-і рр. ХІХ ст. –

ЦДАКФФД ім. Пшеничного, од. зб. 2-77940

6. Проект Анатомічного театру з автографом О.Беретті. Серпень 1850 р. –

Держархів Київської області, Ф-1542, оп. 1, спр. 602, арк. 2-4

7. Прохання Олександра Беретті щодо надання права на будівництво кількох нежилих приміщень по вул. Володимирській. 11 грудня 1850 р.–

Держархів Київської області, Ф-41, оп. 1, спр. 507, арк. 15-15зв.

8. План флігеля на місці, що належить О.Беретті, по вул. Володимирській, навпроти Золотих воріт. Грудень 1850 р. –

Держархів Київської області, Ф-41, оп. 1, спр. 507, арк. 30

9. Проект нових приміщень Київського інституту шляхетних дівчат з автографом О.Беретті. 1870 р. –

Держархів Київської області, Ф-1542, оп. 1, спр. 115, арк. 5

10. Вид на Інститут шляхетних дівчат у м. Києві. ІІ пол. ХІХ ст. –

ЦДАКФФД ім. Пшеничного, од. зб. 2-49038

Владислав Владиславович Городецький (1863 – 1930)

Лешко Дезидерій Владислав Городецький – український та польський архітектор, прозваний «київським Гауді», підприємець, меценат. У 1890 р. В.Городецький переїхав до Києва, де мав посаду міського архітектора і плідно працював впродовж майже 30 років. Був власником цементного заводу «Тон» під Києвом і зводив більшість будівель винятково з бетону власного виробництва. Під час будівництва однієї з найвідоміших його споруд – римо-католицького костелу Св. Миколая (1899 – 1909, готичний стиль), трапився нещасний випадок, на В.Городецького була заведена кримінальна справа, але потім закрита. Інші відомі споруди у Києві: Міський музей старожитностей і мистецтв, побудований за переробленим В.Городецьким проектом П.С.Бойцова (1897 – 1899, неокласицизм; нині Національний художній музей України); караїмська кенаса (1900, мавританський стиль; нині Будинок актору); власний прибутковий будинок – Будинок з химерами (1901 – 1903, стиль модерн; нині резиденція Президента України).

1.Креслення Музею товариства старожитностей і мистецтв для м. Києва (головний фасад) з автографом В.Городецького (пізніша назва – Київський художньо-промисловий і науковий музей). (Фрагмент).

Лютий 1898 р. –

Держархів Київської області, Ф-1, оп. 233, спр. 276, арк. 15