Ідея об’єднання західної та східної України в одну соборну державу мала глибоке коріння, але за кілька століть можливість реалізувати ці мрії вперше виникла з утворенням Української Центральної Ради в березні 1917 року та розгортанням революційних подій в Україні. І Універсал сприяв усвідомленню національної самоідентичності українців, де б вони не проживали. Свідченням цього стали листи, написані до редакції газети «Нова Рада», серед авторів яких є представники різних соціальних верств, у тому числі Галицької України: священик Володимир Юліанович Величковський (бл. 1870 – 1940), батько блаженного Василя Всеволода Величковського (1903 – 1973) – одного з майбутніх провідників підпільної Української Греко-Католицької Церкви, новомученика, «галицький українець» Олександр Пеленський – офіцер з Липецьку Тамбовської губернії, австрійський офіцер-бранець Юліан Чайківський, що підписував свої статті псевдонімом Юліан Мольфар. У своїх листах, датованих початком липня 1917 року, всі вони ратували за спільне життя Галичини «вкупі» з Україною, за «цілий, з’єдинений неділимий український народ від Сяну аж по Кубань, самостійно управляючий собою», про «прилучення української Галичини і прочих українських земель… до України».
6 березня 1918 року Центральна Рада приймає Закон про поділ України на землі, згідно якого до її складу увійшло 32 землі, серед яких немає західноукраїнських, але є інші території, що історично склалися як українські. У законі були враховані тодішні реалії, але було зроблено ремарку, що «остаточним розмежуванням Української Народньої Республіки з сусідніми державами число земель може бути змінено».
1 грудня 1918 року у Фастові між Директорією та делегацією ЗУНР було підписано Передвступний договір, у якому Західно-Українська Народна Республіка заявила про «непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою». Це стало підставою для розробки Інструкції для виборів на Конгрес трудового народу України» від 5 січня, згідно якої 65 депутатів від ЗУНР обиралися в тих же пропорціях, що і по всій Україні.
Урочисте проголошення Акту Злуки між УНР і ЗУНР в єдину соборну державу відбулося 22 січня 1919 року на Софійському майдані у Києві.
1. Лист священика В.Ю.Величковського до редакції газети «Нова Рада».
1 липня 1917 року.
Держархів Київської області, Р-4802, оп. 1, спр. 2, арк. 34-35зв.
2. Лист Олександра Пеленського до редакції газети «Нова Рада».
2 липня 1917 року.
Держархів Київської області, Р-4802, оп. 1, спр. 2, арк. 38-42зв.
3. Лист австрійського офіцера-бранця Юліана Чайківського «Судьба Галичини» до редакції газети «Нова Рада».
7 липня 1917 року.
Держархів Київської області, Р-4802, оп. 1, спр. 2, арк. 53-57
4. Закон про поділ України на землі.
6 березня 1918 року.
Державний архів Київської області, Р-2796, оп. 1, спр. 15, арк. 56
5. Інструкція для виборів на Конгрес трудового народу України.
5 січня 1919 року.
Держархів Київської області, Р-2798, оп. 1, спр. 1, арк. 97-101
6. Зразок наказу по залозі Республіканських військ м. Умані 6 січня 1919 року.
9 січня 1919 року.
Держархів Київської області, Р-2798, оп.1, спр.5, арк. 21
7. Універсал Директорії УНР про злуку з ЗУНР.
22 січня 1919 року.
ЦДАВО України, ф. 1429, оп. 1, спр. 5, арк. 5