gototopgototop


З 5 грудня 2017 року в Державному архіві Київської області  відкрита для відвідувачів документальна виставка до дня народження Народної художниці України Катерини Білокур.

Катерина Василівна Білокур (російською мовою – Белокур) народилася 7 грудня (за старим стилем – 24 листопада) 1900 року в селі Богданівка Черняхівської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині - Яготинський район Київської області) у селянській родині. Ця дата була відома тільки зі слів художниці. Ніхто з дослідників її біографії та творчості (Микола Кагарлицький, Володимир Яворівський) не шукав метрику про її народження в архівах, поскільки Державний архів Полтавської області (саме там зберігалася більшість метричних книг Полтавської духовної консисторії) під час війни 1941-1945 років зазнав величезних втрат (значна кількість документів згоріла), тому вважалося, що метрика видатної художниці також була знищена пожежею. Проте 5 років тому в Державному архіві Київської області була виявлена метрична книга Преображенської церкви села Черняхівки Пирятинського повіту Полтавської губернії за 1900 рік. Саме в цій книзі, у частині першій про народжених під № 154 був виявлений запис російською мовою: «24 ноября 1900 года родилась и в этот же день крещена Екатерина. Родители: села Богдановки казённый крестьянин Василий Иосифов Белокур и законная жена его Акилина Павлова, оба православные. Воспреемники: крестьяне Пётр Корнеев Кононенко и Марфа Павлова Черномурова. Обряд крещения совершал священник Иоанн Полянский». Отже, був виявлений унікальний документ, до цього невідомий. Тим самим було спростовано твердження деяких родичів Катерини Білокур щодо хрещених художниці, які називались ними невірно. А підтверджено саме ту дату народження К. Білокур, яку вона сама називала – 24 листопада (за новим стилем – 7 грудня) – день Святої великомучениці Катерини.

Складним та тернистим був шлях художниці до визнання її таланту. Вона сама навчилася писати і читати. «На цьому моя початкова, середня і вища освіта закінчилася»- пригадувала Катерина Білокур.

Перші спроби малювання вуглинкою на шматку домотканого| полотна вона зробила у підлітковому віці. Однак батьки були проти навчання доньки у школі, а малювання вважали заняттям, негідним дівчини, яка повинна була стати гарною господинею. Вдень її завданням була робота у полі та на городі, а ввечері, упоравшись по господарству, потай від батьків, вона до ночі малювала. Спершу свої роботи вона писала на звичайних домотканних тканинах або фанері саморобними фарбами (із соків буряка, бузини, калини, різних трав). Сама виготовляла і кисті. Малювала переважно квіти, пейзажі та натюрморти, іноді – портрети. З раннього періоду її творчості збереглися портрети сестри Олі Белокур (1928) і колгоспниці Тетяни Бахмач (1932).

 У 20-х роках ХХ століття Катерина Білокур двічі намагалася вступити до художньо-керамічного технікуму в Миргороді та Київського театрального технікуму. Однак, у зв’язку з відсутністю у дівчини атестата про семирічну освіту її не приймали на навчання до жодного учбового закладу.

У другій половині 30-х років минулого століття Катерина Білокур самостійно оволоділа технікою живопису. Одночасно з малюванням керувала драматичним гуртком у сільському клубі, сама виявляла неабиякий талант актриси, виступаючи на сцені.

Завдяки сприянню видатної української співачки Оксани Петрусенко, якій Катерина Білокур написала листа, її роботами зацікавилися працівники Полтавського будинкународної творчості. У 1940 році картини К.В. Білокур були виставлені спочатку у Полтаві, а потім – на республіканській виставці у Києві. У 1941 році величезний успіх мала її персональна виставка, що відбулась у| Полтаві. Нажаль, майже усі картини з цієї виставки були втрачені під час війни 1941-1945 років.

У тяжкі роки війни художниця не писала картин. У липні 1941 року зник без вісти її молодший рідний брат Павло, про що сім`я дізналася тільки у 1943 році. Сиротами залишились двійко дітей …

Після| війни Катерина Білокур створює свої найкращі твори – «Декоративні квіти» (1945), «Привіт врожаю» (1946) і знамените полотно «Цар колос» (1949).

У 1949 році її прийняли до Спілки художників України, а в 1951-му – нагородили орденом «Знак Пошани» та присвоїли звання Заслуженого діяча мистецтв України. 50-і роки ХХ століття стали для К.В. Білокур найбільш плідним періодом її творчості. Їй допомагала Спілка художників України, вона брала участь у багатьох виставках, до Богданівки приїздили представники української культури. Катерина Білокур зустрічалася та листувалася з видатними діячами української культури: Павлом Тичиною, Миколою Бажаном, Матвієм Донцовим, Степаном Таранушенком, Степаном Кириченком.

|У 1954 році в Парижі на міжнародній виставці демонструвалися її картини «Цар-колос», «Берізка» і «Колгоспне поле», які високо оцінив Пабло Пікассо. Коли всесвітньо відомий маестро побачив картини Катерини Білокур, то довго стояв біля них, як загіпнотизований, а потім назвав її геніальною і додав: «Якби у нас була такого рівня художниця, ми б змусили весь світ заговорити про неї». На жаль, з виставки у Парижі картини К.В. Білокур не повернулися і де вони зберігаються донині невідомо. З огляду на те, що у ті часи картини не фотографувалися перед відправкою на міжнародні виставки, в Україні не залишилось навіть їх фотокопій. Катерина Білокур наприкінці 50-х років ХХ століття намагалась відновити картину «Цар-колос», проте копія залишилась незакінченою...

У 1956 році Катерині Білокур присвоєно звання Народної художниці України. В цей час вона створила чудові картини «Піони», «Букет квітів», «Квіти і овочі» , «Натюрморт».Неабияким психологом показала себе у числених автопортретах.

В останні роки життя вона тяжко хворіла, позначалися невлаштованість в особистому житті, тяготи сільського побуту, смерть батька, хвороба матері.

Померла художниця 9 червня 1961 року і була похована в центрі рідного села. У 1977 році в селі Богданівка відкритий меморіальний музей-садиба Катерини Білокур, де встановлений пам'ятник художниці, автором якого став її племінник, скульптор Іван Білокур.

Творчість художниці із села Богданівки стала предметом вивчення та дослідження багатьох мистецтвознавців. В Яготинському історико-краєзнавчому музеї розгорнуті експозиції її живописної та графічної спадщини, а в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві є велика «Білокурівська» зала, де представлені| кращі мистецькі твори художниці. Композитор Леся Дичко у 1983 році створила балет «Катерина Білокур», поставлені однойменний телеспектакль (1980), створені фільми: документальний – «Чарівний світ Катерини Білокур» (1986) і художній двосерійний фільм «Буйна» (1989).

 

Виставка працюватиме щоденно у приміщенні Державного архіву Київської області (м. Київ, вул. Мельникова, 40, вестибюль) по 20 грудня 2017 року, крім суботи та неділі з 9-00 до 17-00. Вхід вільний.

Людям з вадами зору

Aa
Aa
Aa
K
K
K

ФОНДИ ДОРАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ

БАЗА ДАНИХ

КНИГИ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 1919-1939 РОКИ

БАЗА ДАНИХ

КИЇВСЬКА ГУБЕРНСЬКА КОМІСІЯ 1-ГО ЗАГАЛЬНОГО ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ 1897 РОКУ

БАЗА ДАНИХ

© Державний архів Київської області 2010 - 2015