gototopgototop


   Державний архів Київської області (далі – державний архів) є найбільшою скарбницею документальної пам’яті Київщини та має багатовікову історію.
   Перша згадка про державний архів датується 1782 роком, як про архів Київського намісництва, документи якого були знищені пожежею.
   Після створення у 1797 році Київської губернії був перейменований у губернський архів (далі – архів), що став правонаступником архіву намісництва. Губернський архів був структурним підрозділом Київського губернського правління і підпорядковувався Київському цивільному губернатору.
   Станом на 1874 рік в губернському архіві зберігалося близько 20 мільйонів документів. Очолював архів завідуючий Мизецький. Спочатку свого існування архів знаходився в м. Києві в Маріїнському палаці (в документах російською мовою – «Государевом дворце»), пізніше – після чергової пожежі – у будинку поручика Аннєнкова по вулиці Володимирській. З 1857 року, після побудови Присутніх місць (вул. Володимирська, 15), фонди архіву перевезені у підвали цього приміщення.
   Перші правила роботи губернського архіву датуються 1896 роком.
  
   Після бурхливих подій 1917 року частина архівів установ, що існували на Київщині, залишилися безгосподарними, інші були знищені.

   У 1918-1919 роках деякі установи Київської губернії, зокрема, Київське губернське правління, припинили своє існування. Проте їх документи, що вже були здані до архіву, продовжували зберігатись у сховищах, розташованих по вул. Володимирській, 15, під опікою архівної секції Товариства охорони мистецтва та старовини. Ця ж секція опікувалась і документами інших 24-х ліквідованих установ, які, за ініціативою першого радянського коменданта м. Києва Щорса М.О., були сконцентровані у приміщеннях на території сучасного Національного історико-культурного заповідника «Софія Київська». Першою адресою державного архіву з часу його офіційного створення в радянський період стала вул. Короленка, 22, за іншими відомостями – 22 а (нині – Володимирська), в м. Києві.
   Відповідно до постанови колегії Головного архівного управління Наркомату освіти УСРР від 29 травня 1922 року був створений Київський Центральний історичний архів. Основою новоствореної документальної колекції стали документи Київського губернського архіву та матеріали ліквідованих установ, що існували в м. Києві та Київській губернії до 1917 року, а також радянських установ, ліквідованих на час організації державного архіву.
   Структура державного архіву на той час складалась з 2-х секторів – організаційно-технічного та агітації і пропаганди. З роками розширялась документальна база, а тематика і профіль фондів визначали назви нових відділів.

   Протягом 20-их років підпорядкування державного архіву змінювалось кілька разів:
- з 1922 року підпорядкований Головному архівному управлінню Наркомату освіти УРСР;
- з січня 1923 року – Центральному архівному управлінню при Всеукраїнському центральному виконавчому комітеті;
- з жовтня 1925 року – Київському окружному архівному управлінню.

   У 1932 року у зв`язку із створенням Київської області, Київський Центральний історичний архів перейменований на Київський обласний історичний архів та підпорядкований Київському обласному архівному управлінню при Київському облвиконкомі. В цей період фонди державного архіву багато разів переміщували з одного приміщення до іншого, у зв`язку з чим значну кількість документів було ушкоджено, а фонди перемішано.
   Після обстеження архівних установ Київської області у серпні 1936 року в Київському обласному історичному архіві був створений читальний зал.
   У березні 1939 року Київський обласний історичний архів був перепідпорядкований Київському обласному управлінню Наркомату внутрішніх справ УРСР (з 1946 року – управлінню МВС по Київській області).
  
  Напередодні Великої Вітчизняної війни на зберіганні в державному архіві перебувало 5 677 фондів, 3 888 550 справ та 30 тонн документальних матеріалів у розсипу, які знаходились у сховищах в різних районах м. Києва. У зв`язку з наближенням фронту до столиці України у липні 1941 року частина фондів державного архіву була евакуйована до Харкова, а потім у 1942 році, з огляду на загрозу захоплення міста німцями, – до м. Златоуст Челябинської області.

   17 вересня 1941 року, за 2 дні до початку німецько-фашистської окупації столиці України, сховище Київського обласного історичного архіву у Феодосіївській церкві Києво-Печерської Лаври було підпалене прямим попаданням німецької запалювальної бомби. Пожежа знищила будівлю, обладнання, документи відділу фондів Жовтневої революції та соціалістичного будівництва, а також весь довідковий апарат на ці фонди.
   У період німецько-фашистської окупації у листопаді 1941 року з архівних документів, що залишились у м. Києві, окупаційною владою створено Київський крайовий історичний архів, який безпосередньо підпорядковувався керівнику архівів, бібліотек, музеїв рейхскомісаріату України доктору Вінтеру. Саме за його особистою вказівкою, з колекції Київського обласного історичного архіву, були вивезені до Німеччини документи про Магдебурзьке право в містах України, німецьких колоністів, Першу світову війну та перебування німців на Україні в 1918 році.
   У вересні-жовтні 1943 року солдати та офіцери німецької військової частини, що закріпилася в Музейному містечку, викинули з архівосховищ більше 70 фондів загальною кількістю 150 тисяч одиниць зберігання та використали їх для опалення бліндажів та укріплення траншей. Перед самим визволенням м. Києва Червоною Армією (4 листопада 1943 року) німці підпалили архівосховище по вул. Кірова (нині – Грушевського), в якому згоріли 240 тисяч справ.
   Проте, незважаючи на страшні втрати, вже 8 листопада 1943 року Київський обласний історичний архів відновив свою роботу. З листопада 1943 року по травень 1944 року архівісти, у складних умовах воєнного часу, збирали документи установ, підприємств та організацій, які існували в м. Києві та Київській області в період німецько-фашистської окупації, а також тих, що дивом вціліли після панування в місті окупантів. В 1944 році створена науково-довідкова бібліотека, куди увійшли книжковий, журнальний, газетний фонди та примірники спеціальних видань – листівок, плакатів, креслень. Поступово була здійснена реевакуація документів з м. Златоуст Челябинської області.
   Після організації у м. Києві Центрального державного історичного архіву, який розпочав роботу 1 січня 1944 року, до нього були передані архівні фонди установ та організацій, що існували до 1917 року і діяльність яких виходила за межіКиївської губернії. У зв’язку з цим, Київський обласний історичний архів отримав нову назву – Київський обласний державний архів. Завдяки наполегливій праці архівістів на кінець 1949 р. на зберіганні у Київському обласному державному архіві вже знаходились більше 1-го мільйона справ (близько 6-ти тисяч фондів).

   З червня 1960 року Київський обласний державний архів був підпорядкований архівному відділу Київського облвиконкому, а у 1980 році змінив назву на Державний архів Київської області. Цю назву державний архів має і на сьогоднішній день.
   У зв’язку з ліквідацією архівного відділу Київського облвиконкому, відповідно до рішення Київської обласної ради народних депутатів 6-ої сесії ХХ-го скликання від 27 вересня 1988 року, Державний архів Київської області перепідпорядкований Київському облвиконкому (з березня 1992 року – структурний підрозділ Київської обласноїдержавної адміністрації, підзвітний і підконтрольний голові обласної адміністрації та Державному комітету архівів України (з грудня 2010 р. – Державній архівній службі України).

   Державний архів весь час поповнюється документами з історії Київської області.
   У 1991 році у зв`язку з припиненням діяльності Комуністичної партії України на зберігання до державного архіву надійшли більш ніж 4,5 тисяч фондів архіву Київського обласного комітету Комуністичної партії України.
   Протягом 1993-1995 років до Державного архіву Київської області від Управління Служби безпеки України по Києву і Київській області надійшло близько 116 тисяч фільтраційних справ на громадян, депортованих у роки німецько-фашистської окупації на примусові роботи до Німеччини.
   У грудні 2007 року до державного архіву надійшло біля 2 тисяч книг реєстрації актів цивільного стану, метричних книг відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Київській області за 1919 – 1933 роки.

   Фонди архіву поділені на декілька історичних груп:
- дореволюційного періоду (до 1917 року);
- періоду після 1917 року;
- фонди партійних та комсомольських органів;
- періоду Незалежності України;

   Документи до 1917 року висвітлюють політичне, економічне та культурне життя Київської губернії.
   У фондах архіву відклались циркуляри міністерств та відомств Російської імперії про адміністративно-територіальний поділ губернії, склад та рух населення, проведення реформ у ХІХ столітті.
   Найбільш раннім документом архіву є наказ (універсал), виданий в Батурині 21 травня 1682 року гетьманом Іваном Самойловичем охочекомонному полковнику Якову Павловському та всім жовнірам його полку виконати присягу на вірність новому царю Петру Олексійовичу.
   У фондах Канцелярії Київського цивільного губернатора та інших губернських установ – правління, статистичного, інвентарного комітетів, контрольної палати, будівельної та шляхової комісій зберігаються документи про виникнення та розвиток різних галузей промисловості та сільського господарства, відкриття заводів та фабрик, історії пароплавства на Дніпрі, будівництво залізниць та шосейних доріг.
   Документи Дирекції народних училищ Київської губернії розповідають про розвиток освіти в губернії, зокрема, стан та кількість учбових закладів, бібліотек, проведення конкурсів та виставок учнівських робіт. Окремі документи містять відомості про видатних діячів культури, а саме – Заньковецьку М., Врубеля М., Садовського М. та інших.
   Про розвиток музичної освіти, створення в м. Києві оперного театру, перебування в місті італійської опери, призначення директором Київської консерваторії Глієра Р. розповідають документи фонду Київського відділення російського музичного товариства.
   У фондах Київської лікарської управи, комітетів громадського здоров`я відображено розвиток лікувальної справи в губернії.
   Найбільше інформації для генеалогічного пошуку містять фонди Київського губернського дворянського депутатського зібрання (особові справи та родоводи дворян Київської губернії), Київської казенної палати (ревізькі казки різних верств населення), колекції метричних книг православних церков, метричних книг старообрядців, розкольників, сектантів.
   Колекція карт та креслень, створених землемірами у ХVІІІ-ХІХ ст.ст., зберігає унікальні та особливо цінні карти м. Києва та окремих його ділянок, садиб, що належали різним власникам, архітектурних проектів, карти та плани населених пунктів Київської губернії та губернії в цілому.
   Близько 20 фондів державного архіву відображають історію визвольних змагань 1917-1920 років - боротьбу за створення Української самостійної держави. Їх можна поділити на 3 групи відповідно до періодів Української національно-демократичної революції:
- фонди Української Центральної Ради;
- фонди Гетьманату;
- фонди Директорії.
   В них міститься інформація щодо організації та створення армії УНР, матеріали 1-го Всеукраїнського з`їзду «Просвіти» в м. Києві, направлення військ для придушення виступів селянства проти поміщиків, про організацію продовольчої допомоги голодуючим селянам, перебування голови Директорії Симона Петлюри в м. Києві, копія рішення Директорії про возз`єднання УНР із ЗУНР тощо.
   Значну частину документів державного архіву становлять матеріали періоду після 1917 року, які відклалися у фондах органів державної влади і управління, підприємств промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та зв`язку, установ науки, освіти, культури, профспілкових і громадських організацій.
   У документах 20-х – 40-х років ХХ ст. та періоду після Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років знаходимо інформацію з історії розвитку промисловості та сільського господарства, будівництва, транспорту, зв`язку, науки, освіти та культури, профспілкового руху на Київщині. В цих же фондах є відомості про життя та діяльність видатних діячів науки та культури Богомольця О., Палладіна О., Вавілова М., видатних митців Бучми А., Довженка О., Садовського М., Юри Г.
   Близько 450 фондів зберігають документи з історії окупації (1941-1944 років) м. Києва та Київської області німецько-фашистськими загарбниками в період Великої Вітчизняної війни. Серед найбільш цікавих фондів установ, що існували в період німецько-фашистської окупації, є «Музей-архів Переходової доби Київської міської управи».
   Фонди органів та організацій Комуністичної партії України та комсомолу України (обкомів, міськкомів, райкомів партії та комсомолу, первинних партійних та комсомольських організацій), що отримав державний архів після ліквідації архіву Київського обкому КПУ, доповнюють документальну базу з історії суспільно-політичного, економічного і культурного розвитку Київщини, розкривають історію підпільного та партизанського руху в період тимчасової окупації (1941-1944 років) м. Києва та Київської області німецько-фашистськими загарбниками в період Великої Вітчизняної війни.

   У державному архіві зберігаються 53 фонди особового походження:
- періоду до 1917 року – історика та археолога Берлінського М., керуючого канцелярією Київського цивільного губернатора Жандра П., поміщиків Каменських та інших;
- періоду після 1917 року – члена Української Центральної Ради Веселовського С., письменниці, члена комісії по складанню словника української розмовної мови при Академії Наук УРСР Грінченко М.М., архітектора-реставратора, лауреата Державної премії по архітектурі Лопушинської Є. та інших.

   Серед фотодокументів державного архіву – фотографії письменника Корнійчука О., народної художниці України Верес Г., командира партизанського з`єднання Ковпака С.. та інших видатних діячів.

   На 01 січня 2015 року у Державному архіві Київської області знаходиться на зберіганні 7055 фондів, 2 438975 справ, 7515 мікрофотокопій, 22 884фотодокумента.
   У довідково-інформаційному фонді державного архіву на 01 січня 2015 року нараховується 11 206 примірників книг та брошур, 10 979 журналів, 1 730 підшивок газет, 1 374 примірники спеціальних видань - листівок, плакатів, креслень.

   До мережі архівних установ Київщини, крім Державного архіву Київської області, відносяться 25 архівних відділів районних державних адміністрацій, 11 архівних відділів міських рад та 20 трудових архівів.

Людям з вадами зору

Aa
Aa
Aa
K
K
K

ФОНДИ ДОРАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ

БАЗА ДАНИХ

КНИГИ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 1919-1939 РОКИ

БАЗА ДАНИХ

КИЇВСЬКА ГУБЕРНСЬКА КОМІСІЯ 1-ГО ЗАГАЛЬНОГО ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ 1897 РОКУ

БАЗА ДАНИХ

© Державний архів Київської області 2010 - 2015