gototopgototop


                      Шолом-Алейхем
                     До дня народження письменника…

                             

шолом



„…Між народом і письменником існує міцна, вічна спілка, тому кожен такий письменник є для свого народу і слугою, і жерцем, і пророком, поборником правди і справедливості, тому кожен народ любить такого слугу Божого, жерця, пророка, борця, який втішає народ в його горі, радіє його радощам і висловлює його мрії…”

Шолом –Алейхем

Київська земля багата своїми талановитими людьми. На цей раз, мова йде про видатного народного письменника – Шолом-Алейхема.

Його справжнє ім'я – Шулім Нохимович Рабинович. Народився 2 березня 1858 року в на Полтавщині (тепер Переяслав-Хмельницький Київської області) у родині дрібного крамаря [1]. Після цих відомостей у дослідників життя та творчості письменника може виникнути справедливе запитання – звідки ці дані?

За всіма офіційними біографіями, зокрема, написаними самим Шолом-Алейхемом, його датою народження вважалась - 2 березня 1859 року. Але нещодавно, начальником відділу використання інформації документів Державного архіву Київської області, кандидатом історичних наук Ольгою Бєлою було виявлено у документах архівного фонду «Переяславська міська дума» посімейний список міщан-євреїв м. Переяслава, складений 1874 р. для реєстрації всіх чоловіків для призову на військову службу у зв’язку із проведеною воєнною реформою. У списку під порядковим номером 268 знайдено сім’ю Рабиновича Нохима Вольфовича, що складалась із 20 осіб, зокрема - голови сім’ї та шістьох його синів – Елі, Герша, Шуліма, Абеля, Вольки та Берка.

Через те, що Еля та Герш на січень 1874 року мали дружин, а старший ще й двох синів, то основним кандидатом на виконання військової повинності був третій син Нохима Рабиновича 16-річний Шулім. З цього приводу напроти імені стояв запис: за метрикою народився 18.02.1858 р. (за новим стилем – 02.03.1858). Іноді батьки або родичі хлопчиків-іудеїв, щоб не відправляти їх до армії звертались до раввінів, які і вносили зміни до метрик (за відповідну оплату), зменшуючи вік призовників. Мабуть таке відбулось і з Шолом-Алейхемом. В метриці йому змінили ім’я та по батькові, на рік зменшили вік. Далі і сам письменник, не призваний до армії за станом здоров’я і його біографи під час написання біографій використовували виправлені відомості як в даті народження – 18.02.1859, так і в імені та по батькові – Шолом Нохумович.

шолом список

Посімейний список сім'ї Нохима Рабіновича, в якому зазначений майбутній письменник Шулім Рабінович. 1874.



Навчався хлопець у хедері - єврейській початковій школі, по закінченні якої, під впливом єврейської просвітницької літератури,  продовжив навчатись у повітовій школі. З 17 років працював домашнім учителем на Полтавщині у єврейського магната-орендатора Мейлаха Лоєва. У 1880-1882 р.р. був громадським рабином у Лубнах. За життя довелось попрацювати також у Корсуні, Білій Церкві, Одесі, а найбільше - у Києві. Одружився зі своєю колишньою ученицею Ольгою Лоєвою, батько якої за кохання до неї свого часу і вирядив з дому приватного вчителя Шолома Рабиновича. Але родина склалася дружна - у ній панував культ батька. Він був для дітей і добрим ангелом-охоронцем, і не заплющував очей на їхні вади - з прорахунками і глупством у їх поведінці боровся... сміхом.
Перші публікації - кореспонденції і статті - з'явилися наприкінці 1870-х років у єврейській періодиці мовою ідиш. А вже вірші та оповідання опублікував мовою іврит. І за порадою дружини підписував їх ініціалами «Ш.  -  А.».
1883 рік можна вважати по-справжньому стартовим у його письменницькій біографії. Тоді вийшли друком на мові ідиш повість «Два камені» та оповідання «Вибори», під якими він уперше підписався Шолом-Алейхем (єврейське вітання - «Мир Вам!»). Відтоді письменник безперервно зайнятий творчою працею. З-під його пера вийшли десять романів, двадцять п'єс, сотні повістей, оповідань, статей. У його манері - сідати за письмовий стіл тоді, коли образи, сюжети, епізоди вирують у його уяві. Незалежно, за вікном день чи ніч. Коли він писав, то ставав винятково зосередженим: нічого не бачив і нікого не чув - лише персонажів, покликаних до життя його фантазією. Часто вимовляв слова, вивіряючи їх ритм, міг несподівано, не перестаючи писати, вибухнути гучним сміхом і продовжувати писати й сміятися, якщо навіть хтось заходив до кімнати. Його легко було читати, а багатьом здавалося, що й писав він легко. І справді писав дуже швидко. Але написане часто докорінно переробляв, перекреслюючи рядки, абзаци, а то й цілі сторінки. А до інших сторінок щось дописував, приклеював нові...
А тим часом життя озивалося і в реальному вимірі: адже багатодітній сім'ї Шолома-Алейхема треба було за щось жити. Тож письменник за безцінь продавав видавцям свої авторські права. Доводилося займатися й торговими справами.
У 1885 році йому повезло: від тестя-магната перейшла велика спадщина. Молодий інтелігент-мрійник, хронічний бідняк з'явився на київській біржі, «прокручуючи справи». Його швидко «вирахували» - навколо закопошилися всілякі пройдисвіти, спекулянти. За п'ять років він утратив усе своє величезне багатство і, ховаючись від кредиторів, утік з Києва.
Але «ділове життя» збагатило палітру образів у його творах. Якщо раніше з першоджерел, позначених особистим досвідом, його персонажами поставали бідняки, пригнічені і одурені крутіями-одноплемінцями, то тепер творче джерело збагатилося типами, яких письменник зустрів уже як особистих партнерів у «вищому», «діловому» світі. У комедії-памфлеті «Якнегоз» (1894) деякі київські багатії пізнали себе і добилися від царської цензури заборони цього твору. На цій же київській біржі зародилася й ідея одного з найкращих творів Шолом-Алейхема - «Менахем-Мендл» (почав писати 1892 року), а незабаром взявся за ще один з найважливіших своїх творів - роман «Тев'є-молочар», де трудяга Тев'є протиставляється «людині-повітря», яка не спроможна знайти себе, визначитися в реальному світі.
Власне, романи «Менахем-Мендл», «Тев'є-молочар» і «Хлопчик Мотл» (над яким працював до самої смерті) визначають і характер, і спрямованість творчості Шолома-Алейхема. Письменник розкриває глибокі пласти народного життя, дає яскраві образи персонажів з різних суспільних прошарків, являє читачеві багатий національний колорит єврейства, сміється і плаче з їхніх пригод і поведінки, мріє про чистоту і порядність у людських взаєминах. «Людина - це те, ким вона хоче бути», - така остання фраза з автобіографічної повісті «З ярмарку».
Він прагнув дійти до сердець принижених і обездолених. Він показував, які могутні сили закладені в них самих, і невтомно пробуджував у них почуття власної гідності. Його творчість неперебутна ні в часі, ні в просторі.
Непросто складалися й життєві обставини. 1905 року після єврейських погромів, влаштованих чорносотенцями, виїхав з Києва до Львова, потім пустився в мандри по Європі. Побував у Женеві, Лондоні, Варшаві, Вільно, Берліні та інших містах Європи. Застуда спричинила тяжку хворобу легенів, доводилося лікуватися: в 1907-1914 роках жив в Італії та Швейцарії. 1915 року переїхав до Нью-Йорка (США), де і помер 13 травня 1916 року. До речі, панічно обминав це число, навіть сторінки рукописів нумерував: 12, 12 а, 14... Але долі, як виявилося, не обминеш.
Для своїх нащадків і шанувальників Шолом-Алейхем залишив промовистий заповіт: «Де б я не помер, нехай мене поховають не серед аристократів, багатіїв і знаті. Хай мене поховають там, де покояться прості євреї-робітники, справжній народ, аби пам'ятник, що його потім поставлять на моїй могилі, прикрасив прості могили навколо мене, а прості могили щоб прикрашали мій пам'ятник, - як простий чесний народ за мого життя прикрашав свого народного письменника». А останні слова, які він сказав, уже впадаючи в агонію: «Заберіть мене додому, поховайте мене на київському цвинтарі».
Та на планеті порядкувала Перша світова війна - про перевезення через фронти до Києва не могло бути й мови: листи місяцями блукали по міжнародних лабіринтах, доки потрапляли (якщо взагалі потрапляли) до пунктів призначення [2].

Проте, Київська земля пам'ятає свого земляка. Із «Витягу з протоколу ч.6 засідання Київського окрвиконкому» від 31.05.1926 року, ми дізнаємось про найменуванням ім'ям Шолом-Алейхема вул. Костянтинівської, єврейської трудової школи № 17 у м. Києві та Переяславської трудової школи [3]. У 1997 році у місті Києві споруджено пам'ятник Шолому-Алейхему та його іменем названо вулицю.

                                                                                      Галина Бойко,

заступник директора-головний зберігач фондів Державного архіву Київської області

1. ДАКО, Ф-534, оп. 3, спр. 5, арк. 145 зв.-146, № 268 у списку міщан-євреїв м. Переяслава.

2. „Сільські вісті” 2009. – 3 бер.(№23). – С.3

3. ДАКО, ФР-112, оп. 1, спр. 1657, арк. 1

Людям з вадами зору

Aa
Aa
Aa
K
K
K

ФОНДИ ДОРАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ

БАЗА ДАНИХ

КНИГИ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 1919-1939 РОКИ

БАЗА ДАНИХ

КИЇВСЬКА ГУБЕРНСЬКА КОМІСІЯ 1-ГО ЗАГАЛЬНОГО ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ 1897 РОКУ

БАЗА ДАНИХ

Електронний географічний каталог Державного арїіву Київської області періоду до 1917 року

Каталог

© Державний архів Київської області 2010 - 2015