«На межі епатажу» Виставка до 160-річчя від дня народження В. В. Городецького

Виставка з нагоди відзначення 160-річчя від дня народження В.Городецького «На межі епатажу» організована Державним архівом Київської області за участі Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву та Центрального державного архіву-музею літератури та мистецтв України.

Виставка репрезентує документи про Лєшека Дезидерія Владислава Городецького, який народився 23 травня (4 червня) 1863 року в с. Шолудьки Брацлавського повіту Подільської губернії Російської імперії, але майже 30 років його життя і творчості пов’язані з Києвом і Київською губернією.

Архівні документи Державного архіву Київської області щодо проєктування В.Городецьким будівель та споруд в місті Києві доповнені світлинами цих об’єктів по завершенні будівництва з фондів Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву та Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України

В.Городецького невипадково називали «київським Гауді», настільки нестандартними, вражаючими, а інколи й несподіваними були його архітектурні і скульптурні рішення. В.Городецький був майстром історичних стилізацій на основі використання передових на той час досягнень інженерної думки, активно запроваджував нові будівельні конструкції і матеріали – цемент, бетон, залізобетон, сталь, буронабивні палі для фундаментів. Працював у різних стильових напрямах історизму – від неокласицизму до неоготики й мавританського стилю, застосовуючи при цьому мистецькі прийоми, скульптурну пластику й декор, властиві модерну.

Коли на початку 1890-х рр. В.Городецький оселився у Києві, тут вже активно будувалися кам’яні споруди, діяв водогін, центральна електростанція, але ще не було трамваю, каналізації, і попереду місто ще тільки чекав справжній будівельний бум. Чи не першим власним бізнесом В.Городецького стала заснована ним у 1894 році «Строительная контора домовой канализации архитектора В.В.Городецкого». Але на той момент він вже був автором кількох проєктів архітектурних споруд у Київській губернії і самому Києві. Серед них, зокрема, винокурний завод у Мошногородищенському маєтку К.А.Балашевої у с. Байбузи Черкаського повіту Київської губернії (1893 р.), чудовий садковий павільйон для Київського відділу Імператорського товариства правильного полювання (1893 р.), проєкт якого був ним виконаний безкоштовно. У лютому 1896 року В.Городецький узяв на себе відповідальність за роботи по будівництву спроєктованого ним Південно-російського машинобудівного заводу по вул. Жилянській у Києві.

Тріумфальним для В.Городецького стало будівництво ретельно спроектованого ним за ескізами архітектора П.С.Бойцова Музею товариства старожитностей і мистецтв для м. Києва (пізніша назва – Київський художньо-промисловий і науковий музей), розпочате у 1898 році. Будівля у стилі неокласицизму доричного ордеру була прикрашена скульптурами, виконаними італійським скульптором Еліа Сала (у Києві його прізвище писали й вимовляли як Саля, з наголосом на другому складі), який співпрацював з В.Городецьким і на багатьох інших об’єктах. Певною інновацією при будівництві музею стало широке застосування бетону і цементу виробництва Київського цементного заводу «Фор», зведеного на Куренівці, співвласником якого був сам архітектор.

У тому ж 1898 році розпочинається будівництво караїмської кенаса на кошти братів Соломона і Мойсея Коганів, спроєктованої В.Городецьким у мавританському стилі і прикрашеної унікальним у Києві гофрованим куполом, багатим декором, написами арабською мовою, нажаль, зіпсованими або й зовсім знищеними під час ремонтно-реставраційних робіт 1968 року.

У 1900 році В.Городецький взяв участь у конкурсі проєктів будівлі Київської контори Державного банку. Перевага тоді була надана проєкту архітектора О.В.Кобелєва, але за участь у конкурсі В.Городецький отримав 1000 руб.

Жодний з архітекторів так не збуджував фантазії київських обивателів, як В.Городецький. І його творчість, і підприємницька діяльність, і особисте життя, і уподобання, і захоплення – все викликало численні пересуди киян, народжувало міфи. Але він і сам давав привід для народження пліток. Дивовижний власний прибутковий будинок на Банковій, 10, пересування Хрещатиком на власному автомобілі-ландоле у шкіряному шоферському вбранні з ручною мавпочкою на плечі, польоти з першими авіаторами, моделювання театральних костюмів та одягу для власної дружини… А чого тільки вартий його конфлікт не з ким-небудь, а з начальником Штаба Київського військового округу В.О.Сухомліновим під час будівельних робіт у власній садибі архітектора, які з погляду генерал-лейтенанта несли загрозу будівлі штабу КВО. Поважна комісія, що мала зробити заключення щодо можливості сповзання ґрунту у місті будівництва, склала акт на користь В.Городецького. З свого боку він доклав зусиль щодо зміцнення відкосів гори у садибі власного будинку, і, як свідчить донесення пристава Дворцової поліцейської ділянки м. Києва до Будівельного відділення Київського губернського правління, 13 травня 1901 року будівельні роботи у садибі В.В.Городецького розпочалися. Не завжди процес будівництва протікав гладко: після сильних злив відбувся обвал ґрунту, що привело до нещасного випадку з одним з будівельників, на щастя, тоді не смертельного. Шестиповерховий будинок, збудований у стилі модерн, прикрашений скульптурами дівчат, тварин і казкових істот, сучасники порівнювали з Notre Dame у Парижі. А згідно з одним з переказів, на урочистому бенкеті на честь його відкриття сам автор про своє творіння висловився так: «Будинок, може, і дикуватий, але не знайдеться в Києві людини, яка минула б його не зупинившись поглядом».

У 1897 році відбувся конкурс на проєкт римо-католицького костелу св. Миколая у Києві. Переможцем став студент Інституту цивільних інженерів Імператора Миколи І С.І.Воловський, але доопрацювання проєкту і нагляд за веденням будівництва було доручено більш досвідченому В.В.Городецькому. Неоготична будівля була споруджена з бетону і залізобетону, а для влаштування фундаментів, враховуючи зволожений і нахилений до річки Либідь ґрунт, були вперше застосовані бетонні набивні палі. Але будівництво затьмарилося нещасним випадком: 19 серпня 1904 року під час обвалу лебідки загинув вісімнадцятирічний робітник Ю.Я.Кевлич. На Владислава Городецького було заведено кримінальну справу, взята підписка про невиїзд з місця проживання і готовність з’являтися до слідства і суду «за кожною вимогою». Матеріали допитів і власноруч написані В.Городецьким заяви зберігаються у Державному архіві Київської області. В.Городецький рішуче відкинув всі звинувачення, що ґрунтувалися на експертному висновку інженера О.П.Феокритова і вимагав створення більш компетентної комісії, до якої мали увійти старший інженер Будівельного відділення Київського губернського правління В.А.Безсмертний, професор архітектури Київського політехнічного інституту цивільний інженер О.В.Кобелєв та Київський міський архітектор Е.П.Брадтман. Ця комісія підтвердила, що нещасний випадок стався через необережність самого потерпілого, і В.Городецький був виправданий, але для київської преси це був неабиякий привід потупцювати на його авторитеті. Неприємний присмак тих драматичних подій живе й дотепер: і сьогодні зустрічаються твердження, що комісія, створена з «друзів» В.Городецького, допомогла йому тоді уникнути каторги. До матеріалів справи, вочевидь, на вимогу слідчих, був доданий проєкт костелу на 2300 осіб, датований груднем 1898 року і підписаний В.Городецьким.

У 1911 році В.Городецький розробив ще один безкоштовний проєкт для Київського відділення Імператорського товариства правильного полювання, цього разу з використанням елементів шатрового стилю. Але нагляд за ходом будівельних робіт вже проводив не він, бо сам в цей час здійснював мрію свого життя – полювання в Африці.

Наступний блок представлених документів пов’язаний із підприємницькою і діловою активністю самого В.Городецького, його дружини, та головним захопленням усього життя архітектора.

В.Городецький був доволі успішним підприємцем: він був співвласником і одним з директорів правління Київського цементного заводу «Фор» на Куренівці (вул. Кирилівська, 102), будівлю якого у 1897 році сам і спроєктував. З 1 червня 1899 по 1 січня 1901 рр. йому на цій посаді було сплачено 3337 руб.50 коп., а за 1906 рік його сума винагороди як члена адміністрації становила 2400 руб. Продукцію заводу – цемент власного виробництва – використовував при будівництві спроєктованих ним споруд.

Дещо інший бік діяльності архітектора розкриває нотаріальне посвідчення щодо надання В.Городецькому кредиту на 5300 руб. Київським товариством взаємного кредиту, членом якого він був. Гроші мали бути сплачені за купівлю «пустопорожнього садибного місця» по Круглоуніверситетському узвозу, 3, де, можливо, архітектор планував побудувати новий власний будинок замість закладеного прибуткового будинку на Банковій, 10.

Підприємницькою діяльністю займалася і його дружина – Корнелія Іосифівна Городецька, у дівоцтві Марр, що походила з родини купця першої гільдії, німця за походженням, Іосифа Івановича Марра. Вона була співвласницею і членом ревізійної комісії Акціонерного товариства Київських Кирилівського і Південноросійського дріжджово-винокурних заводів, що знаходилися на тій же Куренівці. Щоправда, сума її винагороди за період з 1 листопада 1916 р. по 31 жовтня 1917 р. була не дуже великою і складала 200 руб.

Розповідь про В.Городецького буде неповною, якщо не згадати про захоплення всього його життя – мисливство, і найдивовижнішу подорож – сафарі в Африці. Він був одним із найкращих стрільців у Європі та неодноразово перемагав у турнірах, де призовий фонд іноді становив близько 20 тисяч. У 1911 році Владислав Городецький у супроводі двох членів Київського мисливського товариства вирушив до Африки на сафарі. У Державному архіві Київської області зберігається машинопис книги «Полювання в Африці», написаний зятем В.Городецького Володимиром Олександровичем Яценком зі слів одного з учасників африканської експедиції – Михайла Миколайовича Растраповича, і датований 1928 роком. Наведений у виставці фрагмент твору зображує В.Городецького (в книзі названий тільки ініціал «Г.») головним ініціатором і організатором незвичайної подорожі. Єдиний документ, де його прізвище вказано повністю – перелік фотографій, одна з яких називалася «Городецький и Растрапович біля вбитого лева». На жаль, зазначені у списку фотографії на зберігання до архіву, скоріше за все, не передавалися. Але у книзі самого В.В.Городецького «В джунглях Африки. Щоденник мисливця», що вийшла у 1914 році, ця фотографія вміщена, що дозволило нам заповнити лакуну. В.Городецький був і талановитим художником-анімалістом, про що свідчать замальовки тварин у його книзі та ескізи дивовижних тварин, які він створював для свого будинку на Банковій, коли ще тільки мріяв про африканське сафарі. Ця головна подорож його життя мала й матеріальні, негативні наслідки: витрати на подорож, мабуть, були завеликі, і йому прийшлося закласти свій легендарний будинок. Думав, що на певний час, а виявилося, що назавжди.

У 1920 році Владислав Городецький з дружиною виїхав з Києву, де встановилося влада більшовиків. Київський період життя і творчості архітектора закінчився. Попереду були Польща та Іран. Але це вже інша історія.

 

Список документів до виставки онлайн «На межі епатажу»

1. Прохання Катерини Андріївни Балашевої до Будівельного відділення Київського губернського правління щодо надання дозволу на будівництво винокурного заводу поблизу с. Байбузи Черкаського повіту Київської губерні. 09 червня 1893 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 229, спр. 154, арк. 1

2. Креслення головного фасаду винокурного заводу у Мошногородищенському маєтку К.А. Балашевої у с. Байбузи Черкаського повіту Київської губернії, виконане В.В.Городецьким. 30 квітня 1893 р.
Держархів Київської області,Ф-1, оп. 229, спр. 154, арк. 19

3. Підписка В.В.Городецького щодо взяття на себе обов’язків з технічного нагляду за будівельними роботами зі спорудження винокурного заводу у с. Байбузи Черкаського повіту. 30 квітня 1893 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 229, спр. 154, арк. 24

4. Прохання В.В.Городецького до Київського губернського будівельного відділення щодо надання дозволу на будівництво садкового павільйону для Київського відділу Імператорського товариства правильного полювання.
10 вересня 1893 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 229, спр. 217, арк. 1

5. Рапорт Київського поліцмейстера Київському губернському правлінню щодо відсутності перешкод для будівництва садкового павільйону для Київського відділу Імператорського товариства правильного полювання поблизу нововідкритого Лук’янівського кладовища. 19 жовтня 1893 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 229, спр. 217, арк. 3

6. Схема та проект будівлі садкового павільйону для Київського відділу Імператорського товариства правильного полювання. 28 липня 1893 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 229, спр. 217, арк. 4-5

7. Підписка В.В.Городецького щодо відповідальності за роботи по будівництву Машинобудівного заводу по вул. Жилянській у Києві.
26 лютого 1896 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 349, спр. 88, арк. 6

8. Креслення Музею товариства старожитностей і мистецтв для м. Києва (головний фасад) з автографом В.Городецького (пізніша назва – Київський художньо-промисловий і науковий музей). (Фрагмент). Лютий 1898 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 233, спр. 276, арк. 15

9. Музей українського мистецтва ім. Т.Г. Шевченка, збудований у 1894 р. за проєктом архітектора В.В.Городецького. Репродукція на поштовій листівці, без дати.
Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України,
ф. 1368, оп.1, од. зб.100, арк. 4

10. Супроводжуючий лист В.В.Городецького до проєкту будівлі Київської контори Державного банку. 01 грудня 1900 р.
Держархів Київської області, Ф-1643, оп. 1, спр. 64, арк. 6

11. Розпорядження Київської контори Державного банку щодо винагороди учасникам конкурсу проєктів будівлі для своєї установи. 17 квітня 1901 р.
Держархів Київської області, Ф-1643, оп. 1, спр. 64, арк. 37-37зв.

12. Креслення караїмської кенаса, зроблене одним з київських архітекторів. (Фрагмент) 1925 р.
Держархів Київської області, Р-433, оп. 1, спр. 588, арк. 16

13. Будинок караїмської кенаса по вул. Ворошилова (нині вул. Ярославів Вал, 7). (Фото). 1930-1934 рр. та вересень 1944 р.
Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів,
од. зб. П-7512, 0-4389

14. Донесення начальника Штаба Київського військового округу генерал-лейтенанта В.О.Сухомлінова Київському губернатору щодо загрозливого стану для будівлі штабу КВО, пов’язаного із будівельними роботами у садибі В.В.Городецького по вул. Банковій, 10. 16 квітня 1901 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 237, спр. 62, арк. 22-22зв.

15. Акт обслідування будівництва власного будинку В.В.Городецького у Києві по вул. Банковій, 10. 21 квітня 1901 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 237, спр. 62, арк. 26-27зв.

16. Профіль Банкової вулиці і садиби В.В.Городецького. 1901 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 237, спр. 62, арк. 29

17. Лист В.В.Городецького до Будівельного відділення Київського губернського правління щодо зміцнення ним відкосів гори у садибі власного будинку. 12 травня 1901 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 237, спр. 62, арк. 36

18. Донесення пристава Дворцової поліцейської ділянки м. Києва до Будівельного відділення Київського губернського правління щодо початку будівельних робіт у садибі В.В.Городецького 13 травня 1901 р.
21 травня 1901 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 237, спр. 62, арк. 48

19. Доповідна записка пристава Дворцової поліцейської ділянки м. Києва щодо нещасного випадку під час будівництва у садибі архітектора В.В.Городецького. 20 червня 1901 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 237, спр. 62, арк. 51

20. Лист В.В.Городецького архітектору П.Ф.Альошину зі словами вдячності за бездоганно виконані фото його будинку. 08 лютого 1902 р.
Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України,
ф. 8, оп.1, од. зб. 569, арк. 1-2 зв.

21. Протокол допиту В.В.Городецького щодо причетності до смерті Ю.Я.Кевлича, який загинув під час будівництва костелу Св. Миколая.
02 жовтня 1904 р.
Держархів Київської області, Ф-183, оп. 1, спр. 2456, арк. 72-73

22. Підписка Владислава Городецького щодо невиїзду з місця проживання на час проведення кримінального слідства. Жовтень 1904 р.
Держархів Київської області, Ф-183, оп. 1, спр. 2456, арк. 74

23. Протокол щодо завершення кримінальної справи проти В.Городецького. 24 березня 1905 р.
Держархів Київської області, Ф-183, оп. 1, спр. 2456, арк. 96

24. Проєкт римо-католицького костелу на 2300 осіб для м. Києва з автографом В.Городецького. Грудень 1898 р.
Держархів Київської області, Ф-183, оп. 1, спр. 2456, арк. 99

25. Костел Св. Миколая у м. Києві. (Фото). До 1917 р.
Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів,
од. зб. 2-120738

26. Заява В.В.Городецького до Будівельного відділу Київської міської управи щодо надання дозволу на будівництво садкового павільйону для Київського відділу Імператорського товариства Правильного полювання.
27 травня 1911 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 247, спр. 323, арк. 1

27. Проєкт садкового павільйону для Київського відділу Імператорського товариства Правильного полювання. 1911 р.
Держархів Київської області, Ф-1, оп. 247, спр. 323, арк. 7

28. Список директорів правління і членів ревізійної комісії по Київському цементному заводу за 1899/1900 рр. 1901 р.
Держархів Київської області, Ф-280, оп. 13, спр. 182, арк. 27-28

29. Протокол звичайних річних загальних зборів акціонерів Товариства Київського цементного заводу, що відбулося 15/20 березня 1901 р. в м. Києві, Кирилівська, № 102. Березень 1901 р.
Держархів Київської області, Ф-280, оп. 13, спр. 182, арк. 7-8 зв.

30. Розрахунок державного промислового податку на особисті промислові заняття по адміністрації у справах Київського цементного заводу «Фор» за 1906 р. 1907 р.
Держархів Київської області, Ф-280, оп. 29, спр. 136, арк. 18-19

31. Посвідчення, надане В.В.Городецькому щодо видачі йому кредиту у сумі 5300 руб. Київським товариством взаємного кредиту. 13 січня 1915 р.
Держархів Київської області, Ф-84, оп. 2, спр. 33, арк. 19-19зв.

32. Розрахунок винагороди директорів правління, кандидатів і членів ревізійної комісії Акціонерного товариства Київських Кирилівського і Південноросійського дріжджово-винокурних заводів І.І.Марра за час з 01 листопада 1916 р. по 31 жовтня 1917 р.
Держархів Київської області, Ф-280, оп. 27, спр. 43, арк. 25

33. Копія списку акціонерів, що прибули на звичайне загальне зібрання Акціонерного Товариства Пивоварного заводу Корнелії Францівни Марр у місті Києві, що відбулося 30 березня ст.ст. 1918 р. 30 березня 1918 р.
Держархів Київської області, Ф-280, оп. 27, оп. 44, арк. 5

34. Машинопис книги В.О.Яценка «Полювання в Африці» (Фрагмент), 1928 р.
Держархів Київської області, Ф-2933, оп. 1, спр. 231, арк. 13-16

35. Список фотографій до книги В.О. Яценка «Полювання в Африці» (Фрагмент), 1928 р.
Держархів Київської області, Ф-2933, оп. 1, спр. 231, арк. 177

36. В. Городецький і М. Растрапович над застреленим левом. 1911-1912 рр. (Фото з книги В.В.Городецького «В джунглях Африки. Щоденник мисливця» – К.: ПП «Золоті ворота», 2012.- С.86)

37. Український архітектор В.В.Городецький з провідником у джунглях Африки біля забитого лева. (Фото). До 1930 р.
Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів,
од. зб. 0-250483

38. Голова куду. 1911-1912 рр. (Малюнок з книги В.В.Городецького «В джунглях Африки. Щоденник мисливця» – К.: ПП «Золоті ворота», 2012.-
С.79)

39. В.В.Городецький – український і польський архітектор – меценат. (Фото). До 1930 р.
Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів,
од. зб. 0-250482